Мета: поглибити та розширити знання учнів про Т.Г.Шевченка як поета-генія планетарного масштабу; сформувати уявлення про нелегке дитинство Тараса, важкі роки до звільнення від кріпацтва. Розкрити постать великого поета передусім як справжнього українця-патріота, який все життя присвятив боротьбі за визволення українського народу від зневаги, насильства, приниження, за прагнення бачити український народ і Україну вільною, незалежною. Виховувати шанобливе ставлення до поета, його творчості; виховувати любов до поезії, естетичні відчуття; виховувати почуття патріотизму, гордості, що ми українці; поважати традиції нашого народу; любити та вивчати українську мову.
Форма проведення: літературна вітальня
ХІД ЗАХОДУ
-
Організація класу.
Шановні діти, сьогодні я запрошую вас до поетичної вітальні.
-
Повідомлення теми та мети заходу.
Я хочу саме зараз згадати нашого великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. 9 березня поетові виповнилося 200 років з дня народження. Сьогодні ми дізнаємося про Тарасове дитинство, його нелегке життя, згадаємо найвідоміші й найулюбленіші поезії Т.Шевченка та про Тараса Шевченка.
-
Проведення заходу.
-
Звучить пісня «Думи мої, думи мої».
-
Сценка № 1 «Тарасик і мати».
Тарасик: - Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати: - Так, синочку, правда.
Тарасик: - А чому так багато зірок на небі?
Мати: - Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Тарасик: - Бачив, матусю, бачив. Матусю, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь вид- но?
Мати: - Бо коли людина зла, заздрісна, скупа свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.
Тарасик: - Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила ясно-ясно.
Мати: - Старайся, мій хлопчику.
Учень:
Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
Тарасе, наш Кобзарю, всюди
Приходиш нині ти як світ
Тебе вітають щиро люди,
На всій Україні моїй.
Вчитель:
Тарас Шевченко – відомий український поет, прозаїк, художник і громадський діяч зі світовим ім’ям. Він завжди був патріотом України, вся його творчість в основному висвячена українському народу. Т.Шевченко мріяв про звільнення українського народу від кріпацтва.
Т.Г.Шевченко народився 09 березня 1814 р. в селі Маринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Івановича Шевченка та мати Марії. У Тараса було два брати та чотири сестри. Юний талант рано став сиротою – мати померла, коли йому було 9 років, батько – 12 років.
Дитинство Тарас провів у с.Маринці та Кирилівка, які належали поміщику Василю Енгельгардту. Інтерес до малювання і поезії у Т.Шевченка виявився з самого дитинства. У 8-річному віці Тарас поступає на службу до місцевого вчителя - дяка Павла Рубана, де і навчався грамоті.
Сценка № 2 «Тарас та Яринка».
Автор. Тарас порається коло хати. Приніс відро з водою, поставив біля тину. Поправив покривало на лаві, позамітав, поправив пензлі і присів. Виходить Яринка з клунком у руці. Сідає на лавку.
Яринка: - Здоров, Тарасе! На хвильку забігла до тебе. Ось твоя сорочка, полатана вже.
Тарас: - О, як гарно полатана. Яринко, ти вже як доросла шиєш! Рідненька моя, хоч ти мене не забуваєш
Яринка: - Давай, я тобі ще й сорочку виперу, зашию.
Тарас: - Не треба, я сам.
Яринка: - Тарасику! А у тебе малюнки є? То покажи.
Тарас: - Добре, тільки тобі, сестричко. Ось наша хата.
Яринка: - Дуже схожа. Невже ти сам намалював? А чому на дощечці?
Тарас: - Паперу не було. Дяк не дав. Ось зароблю може на сорочку, і на фарби, і на папір.
Яринка: - А коли ж це буде?
Тарас: - Колись буде. Ось чекаю, коли дяк повернеться. Обіцяв вчити малювати. Якби мені маляром стати, я б нічого не хотів більше.
Яринка: - То вчись у нього.
Тарас: - Хіба він думає про мене. Тільки п’є та й лупцює.
Яринка: - І зараз? Та хай йому грець! Вертайся додому.
Тарас: - А там що?
Учень: Важке дитинство Тараса
У тій хатині у раю
Я бачив пекло. Там неволя
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дадуть.
Там матір добрую мою
Ще молодою у могилу
Нужда та праця положила
Там батько плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі
Умер на панщині. А ми
Розлізлися межі людьми
Мов мишенята.
Сценка № 3 «Оксанка і Тарасик»
Вірш «Мені тринадцятий минало» (учень)
Пісня «Зацвіла в долині» (хор дівчат)
Вчитель:
Коли Тарасу виповнилось 16 років, він потрапляє у число прислуги до пана Енгельгардта, спочатку у ролі кухарчика, а потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає кріпака Тараса до навчання у Вілинський університет – до портретиста Яна Рестаму. У Вільні Тарас пробув 1,5 роки.
На початку 1931 року пан Енгельгардт переїжджає до Санкт-Петербурга, у Росії, де триває навчання Тараса у художника Ширяєва. Завдяки йому він побував в Ермітажі. Саме там він знайомиться з видатними російськими художниками та письменниками Сошенком, Брюлловим, Жуковським, які згодом у 1838 р. 22 квітня викупили Т.Шевченка з кріпацтва за 2.500 рублів. Тоді Тарасу виповнилось 24 роки. Т.Шевченко був безмежно вдячний за своє звільнення.
У 1838 році, після звільнення, вступає до художньої Академії. Після закінчення Академії у 1844 році повертається до України. У Києві він працює художником.
Огляд картин-репродукцій Т.Г.Шевченка.
Учень:
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами сльозами.
Вчитель:
У Києві Т.Шевченко вступає до Кирило-Мефодієвського товариства, де і починається активна боротьба за визволення українського народу від кріпацтва, насильства з боку Російської імперії, за свободу і незалежність українського народу.
У 1847 році вийшла його революційна збірка «Три літа», за яку Т.Шевченка заарештовують і відсилають у заслання, та забороняють писати вірші і малювати.
Завдяки клопотанням друзів у 1857 р. Т.Шевченко повертається із заслання. Поет живе у Москві та Петербурзі, у 1859 році повертається до Києва, де перебуває під наглядом поліції, постійне проживання в Україні заборонене.
Здоров’я поета було дуже підірване. Свій 47 день народження Т.Шевченко зустрічає тяжко хворим.
Т.Г.Шевченко помер 10 березня 1861 року у Петербурзі. Спочатку його поховали на Смоленському кладовищі, але згідно з заповітом 10 травня його прах був перезахоронений в Україні над Дніпром на Тарасовій горі у м.Каневі.
Вірш «Заповіт» (учень)
Вчитель:
Незважаючи на такий тяжкий життєвий шлях Т.Шевченко залишив по собі великий відбиток у художній і літературній спадщині. Він упорядкував літературну українську мову, вийшла у світ найвідоміша збірка віршів, поем, балад - «Кобзар». У Т.Шевченка щонайбільше 100 художніх робіт.
А зараз давайте прослухаємо найвідоміші поезії Т.Шевченка.
«Сон», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Садок вишневий коло хати» (учні)
Учень:
Я маленька українка
8 років маю,
А про Тараса Шевченка
Вже багато знаю.
Він дитя з-під стріхи,
Він в подертій свиті
Він здобув нам славу,
Як ніхто на світі.
А та наша слава
Не вмре, не загине.
Наш Тарас Шевченко –
Сонце України.
Учень:
Кобзарем його ми звемо,
Так від роду і до роду
Кожен вірш свій і поему
Він присвячував народу.
В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим,
Життя Тарасику дала
Кріпачка – мати, вбита горем.
Вчитель:
Минуло вже 200 років з дня народження славного сина України, але в багатьох українських родинах ви бачите рушник, прикрашений вишитим портретом Кобзаря.
Він як член сім’ї, як найдорожча людина.
Учень:
У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі
Він дуже рідний и мені,
І татові, і мамі.
Він стереже і хату й нас.
Він знає наші болі.
Я добре знаю – це Тарас
Що мучився в неволі.
Такий ріднесенький – дивись
Він мов говорить з нами,
Він на портреті мов живий
Ось-ось і вийде з рами.
-
Підсумок заходу. Рефлексія.
Т.Шевченко – геній планетарного масштабу. Його твори перекладені на більшість мов світу, у багатьох державах встановлено пам’ятники. На його честь названі вулиці, парки, бульвари, театри, музеї, університети, школи.
Звучать пісні на слова Т.Шевченка.