Виховний захід «Тарасове дитинство»

Мета: поглибити та розширити знання учнів про Т.Г.Шевченка як поета-генія планетарного масштабу; сформувати уявлення про нелегке дитинство Тараса, важкі роки до звільнення від кріпацтва. Розкрити постать великого поета передусім як справжнього українця-патріота, який все життя присвятив боротьбі за визволення українського народу від зневаги, насильства, приниження, за прагнення бачити український народ і Україну вільною, незалежною. Виховувати шанобливе ставлення до поета, його творчості; виховувати любов до поезії, естетичні відчуття; виховувати почуття патріотизму, гордості, що ми українці; поважати традиції нашого народу; любити та вивчати українську мову.

Форма проведення: літературна вітальня

ХІД ЗАХОДУ

1. Організація класу.

Шановні діти, сьогодні я запрошую вас до поетичної вітальні.

2. Повідомлення теми та мети заходу.

Я хочу саме зараз згадати нашого великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. 9 березня поетові виповнилося 200 років з дня народження. Сьогодні ми дізнаємося про Тарасове дитинство, його нелегке життя, згадаємо найвідоміші й найулюбленіші поезії Т.Шевченка та про Тараса Шевченка.

3. Проведення заходу.

1. Звучить пісня «Думи мої, думи мої».

2. Сценка № 1 «Тарасик і мати».

Тарасик: - Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: - Так, синочку, правда.

Тарасик: - А чому так багато зірок на небі?

Мати: - Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Тарасик: - Бачив, матусю, бачив. Матусю, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь вид- но?

Мати: - Бо коли людина зла, заздрісна, скупа свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Тарасик: - Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила ясно-ясно.

Мати: - Старайся, мій хлопчику.

Учень:

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти як світ

Тебе вітають щиро люди,

На всій Україні моїй.

Вчитель:

Тарас Шевченко – відомий український поет, прозаїк, художник і громадський діяч зі світовим ім’ям. Він завжди був патріотом України, вся його творчість в основному висвячена українському народу. Т.Шевченко мріяв про звільнення українського народу від кріпацтва.

Т.Г.Шевченко народився 09 березня 1814 р. в селі Маринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Івановича Шевченка та мати Марії. У Тараса було два брати та чотири сестри. Юний талант рано став сиротою – мати померла, коли йому було 9 років, батько – 12 років.

Дитинство Тарас провів у с.Маринці та Кирилівка, які належали поміщику Василю Енгельгардту. Інтерес до малювання і поезії у Т.Шевченка виявився з самого дитинства. У 8-річному віці Тарас поступає на службу до місцевого вчителя - дяка Павла Рубана, де і навчався грамоті.

Сценка № 2 «Тарас та Яринка».

Автор. Тарас порається коло хати. Приніс відро з водою, поставив біля тину. Поправив покривало на лаві, позамітав, поправив пензлі і присів. Виходить Яринка з клунком у руці. Сідає на лавку.

Яринка: - Здоров, Тарасе! На хвильку забігла до тебе. Ось твоя сорочка, полатана вже.

Тарас: - О, як гарно полатана. Яринко, ти вже як доросла шиєш! Рідненька моя, хоч ти мене не забуваєш

Яринка: - Давай, я тобі ще й сорочку виперу, зашию.

Тарас: - Не треба, я сам.

Яринка: - Тарасику! А у тебе малюнки є? То покажи.

Тарас: - Добре, тільки тобі, сестричко. Ось наша хата.

Яринка: - Дуже схожа. Невже ти сам намалював? А чому на дощечці?

Тарас: - Паперу не було. Дяк не дав. Ось зароблю може на сорочку, і на фарби, і на папір.

Яринка: - А коли ж це буде?

Тарас: - Колись буде. Ось чекаю, коли дяк повернеться. Обіцяв вчити малювати. Якби мені маляром стати, я б нічого не хотів більше.

Яринка: - То вчись у нього.

Тарас: - Хіба він думає про мене. Тільки п’є та й лупцює.

Яринка: - І зараз? Та хай йому грець! Вертайся додому.

Тарас: - А там що?

Учень: Важке дитинство Тараса

У тій хатині у раю

Я бачив пекло. Там неволя

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дадуть.

Там матір добрую мою

Ще молодою у могилу

Нужда та праця положила

Там батько плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі)

Не витерпів лихої долі

Умер на панщині. А ми

Розлізлися межі людьми

Мов мишенята.

Сценка № 3 «Оксанка і Тарасик»

Вірш «Мені тринадцятий минало» (учень)

Пісня «Зацвіла в долині» (хор дівчат)

Вчитель:

Коли Тарасу виповнилось 16 років, він потрапляє у число прислуги до пана Енгельгардта, спочатку у ролі кухарчика, а потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає кріпака Тараса до навчання у Вілинський університет – до портретиста Яна Рестаму. У Вільні Тарас пробув 1,5 роки.

На початку 1931 року пан Енгельгардт переїжджає до Санкт-Петербурга, у Росії, де триває навчання Тараса у художника Ширяєва. Завдяки йому він побував в Ермітажі. Саме там він знайомиться з видатними російськими художниками та письменниками Сошенком, Брюлловим, Жуковським, які згодом у 1838 р. 22 квітня викупили Т.Шевченка з кріпацтва за 2.500 рублів. Тоді Тарасу виповнилось 24 роки. Т.Шевченко був безмежно вдячний за своє звільнення.

У 1838 році, після звільнення, вступає до художньої Академії. Після закінчення Академії у 1844 році повертається до України. У Києві він працює художником.

Огляд картин-репродукцій Т.Г.Шевченка.

Учень:

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами сльозами.

Вчитель:

У Києві Т.Шевченко вступає до Кирило-Мефодієвського товариства, де і починається активна боротьба за визволення українського народу від кріпацтва, насильства з боку Російської імперії, за свободу і незалежність українського народу.

У 1847 році вийшла його революційна збірка «Три літа», за яку Т.Шевченка заарештовують і відсилають у заслання, та забороняють писати вірші і малювати.

Завдяки клопотанням друзів у 1857 р. Т.Шевченко повертається із заслання. Поет живе у Москві та Петербурзі, у 1859 році повертається до Києва, де перебуває під наглядом поліції, постійне проживання в Україні заборонене.

Здоров’я поета було дуже підірване. Свій 47 день народження Т.Шевченко зустрічає тяжко хворим.

Т.Г.Шевченко помер 10 березня 1861 року у Петербурзі. Спочатку його поховали на Смоленському кладовищі, але згідно з заповітом 10 травня його прах був перезахоронений в Україні над Дніпром на Тарасовій горі у м.Каневі.

Вірш «Заповіт» (учень)

Вчитель:

Незважаючи на такий тяжкий життєвий шлях Т.Шевченко залишив по собі великий відбиток у художній і літературній спадщині. Він упорядкував літературну українську мову, вийшла у світ найвідоміша збірка віршів, поем, балад - «Кобзар». У Т.Шевченка щонайбільше 100 художніх робіт.

А зараз давайте прослухаємо найвідоміші поезії Т.Шевченка.

«Сон», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Садок вишневий коло хати» (учні)

Учень:

Я маленька українка

8 років маю,

А про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він дитя з-під стріхи,

Він в подертій свиті

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре, не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

Учень:

Кобзарем його ми звемо,

Так від роду і до роду

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

В похилій хаті, край села,

Над ставом чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати, вбита горем.

Вчитель:

Минуло вже 200 років з дня народження славного сина України, але в багатьох українських родинах ви бачите рушник, прикрашений вишитим портретом Кобзаря.

Він як член сім’ї, як найдорожча людина.

Учень:

У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі

Він дуже рідний и мені,

І татові, і мамі.

Він стереже і хату й нас.

Він знає наші болі.

Я добре знаю – це Тарас

Що мучився в неволі.

Такий ріднесенький – дивись

Він мов говорить з нами,

Він на портреті мов живий

Ось-ось і вийде з рами.

4. Підсумок заходу. Рефлексія.

Т.Шевченко – геній планетарного масштабу. Його твори перекладені на більшість мов світу, у багатьох державах встановлено пам’ятники. На його честь названі вулиці, парки, бульвари, театри, музеї, університети, школи.

Звучать пісні на слова Т.Шевченка.