Тарас: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так синочку, правда.

Тарас: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це, коли людина на світ народжується, Бог свічку запалює,і горить

та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка

падає. Бачив?

Тарас: Бачив, матусю, бачив.

Матусю, чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа свічка ледь-ледь тліє. А коли

добра любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини

світить ясно і світло.

Тарас: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічка світила ясно-ясно.

Мати: Старайся, мій синочку.